Ще раз про критичне мислення, або Як не вбити у дитині філософа

Автор(и)

  • Світлана Олександрівна Ганаба Професор, доктор філософських наук, професор кафедри психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький, Україна. https://orcid.org/0000-0002-4373-7075

DOI:

https://doi.org/10.32405/2308-8885-2022-4(106)-2-6

Ключові слова:

критичне мислення, філософія, пізнання, навчання, знання

Анотація

Стаття є рецензією на книгу: Юстен Гордер. Світ Софії. Роман про історію філософії / пер. з норвезької Наталії Іваничук. Львів : Літопис, 2020. 576 с.

Для дитини й для філософа світ залишається чимось фантастичним і навіть загадковим і містичним. Діти є природними філософами. Ця настанова є релевантною в організації освітньої діяльності, оскільки фокусує навчальний процес на розкритті індивідуальної природи дитини, враховує її можливості, здібності й потреби в пізнавальній діяльності, навчає самостійності в отриманні нових знань і оволодінні новими методами пізнавальної та практичної діяльності. Важливим є розуміння навчання як активного процесу конструювання нових знань і стимулювання рефлексії над способами й прийомами когнітивної діяльності суб’єктів освіти, діяльності, що взаємопов’язана із реальним життям тих, хто навчається. Досягти мети в пізнанні можна за умови, що людина буде відкрита світові, який пізнає (виявлятиме здатність дивуватися й у простому бачити особливе, а складне й заплутане зможе сприйняти як очевидне).

Посилання

Adamenko, N. (2011). “Spilnota doslidnykiv” M. Lipmana: filosofiia zapytannia, obhovorennia, arhumentatsii ta kontrarhumentatsii vustamy ditei [“Community of researchers” by M. Lipman: Philosophy of questioning, discussion, argumentation and counter-argumentation from the lips of children]. Filosofiia Osvity, 1-2, 274-287.

Hanaba, S. (2013). “Navchaty myslenniu”: epistemolohichnyi proekt Metiu Lipmana. [“Teaching to think”: Matthew Lipman’s epistemological project]. Visnyk Instytutu rozvytku dytyny. Seriia Filosofiia, pedahohika, psykholohiia, 29, 5-11.

Gaarder, J. (2020). Svit Sofii. Roman pro istoriiu filosofii [Sophie’s World: A novel about the history of philosophy]. Lviv: Litopys.

Lipman, M. (1996). Krytychne myslennia: chym vono mozhe buty [Critical thinking: what it can be]. Postmetodyka, 2(12), 33-41.

Michalko, M. (2019). Zlam kreatyvu. Yak pobachyty te, shcho ne bachat inshi. [Cracking creativity. How to see what others do not]. Kharkiv: Prohres.

Mlodinow, L. (2019). Hnuchkist. Plastychne myslennia v epokhu zmin [Elastic: Flexible thinking in a time of change]. Kyiv: KM-Buks.

Sloman, S., & Fernbach, Ph. (2018). Iliuziia znannia. Chomu my nikoly ne dumaiemo na samoti [The knowledge illusion: Why we never think alone]. Kyiv: Yakaboo Publishing.

Smith, D. (2019). Dumai yak Sherlok [How to think like Sherlock]. Kyiv: KM-Buk.

Rosling, H. (2019). Faktolohiia [Factfulness]. Kyiv: Nash format.

Verlinden, J. (2005). Critical thinking and everyday argument. Belmont, CA: Thomson Wadsworth.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-02-23

Як цитувати

Ганаба, С. О. (2023). Ще раз про критичне мислення, або Як не вбити у дитині філософа . Мистецтво та освіта, (4 (106), 2–6. https://doi.org/10.32405/2308-8885-2022-4(106)-2-6