ПОЛІТИКА РЕЦЕНЗУВАННЯ

Журнал «Мистецтво та освіта» розглядає рецензування як ключовий інструмент забезпечення наукової якості публікацій і підтримання академічних стандартів. Редакція виходить із того, що саме незалежна експертна оцінка дозволяє гарантувати достовірність, новизну та наукову значущість опублікованих матеріалів.

Редакційна політика у сфері рецензування ґрунтується на принципах об’єктивності, неупередженості, конфіденційності та відповідності міжнародним етичним стандартам, зокрема рекомендаціям Committee on Publication Ethics (COPE). Рішення щодо публікації приймаються виключно на підставі змісту рукопису, його наукової цінності та відповідності тематичному профілю журналу.

 

У журналі застосовується модель подвійного «сліпого» рецензування (double-blind peer review), яка передбачає взаємну анонімність авторів і рецензентів. Такий підхід мінімізує можливий вплив особистих, інституційних чи інших позанаукових чинників на процес оцінювання.

Етапи рецензування

Попередній розгляд. Після надходження рукопису до редакції він проходить первинний розгляд. На цьому етапі оцінюється відповідність тематиці журналу, дотримання технічних вимог до оформлення, загальний науковий рівень, а також здійснюється перевірка на наявність некоректних запозичень із використанням спеціалізованих програмних засобів.

У разі виявлення суттєвої невідповідності рукопису профілю журналу, порушень академічної доброчесності або невідповідності базовим критеріям якості редакція може ухвалити рішення про відхилення матеріалу без передачі на рецензування. Таке рішення приймається головним редактором або уповноваженим членом редакційної колегії за умови відсутності конфлікту інтересів щодо поданої роботи.

Рукописи, подані членами редакційної колегії або особами, залученими до редакційно-видавничого процесу, розглядаються за спеціальною процедурою, що виключає будь-який вплив автора на процес оцінювання. У таких випадках до організації рецензування та прийняття рішення залучаються редактори, які не мають професійної чи адміністративної залежності від автора.

Експертне оцінювання. Рукописи, що пройшли первинний відбір, передаються на незалежне експертне рецензування.

До рецензування залучаються фахівці відповідної галузі, які мають належний науковий досвід і публікації за тематикою поданого дослідження та не перебувають у конфлікті інтересів із авторами. Рецензентами можуть виступати як члени редакційної колегії, так і незалежні зовнішні експерти.

Рецензування здійснюється, як правило, у строк від 14 до 30 днів з урахуванням складності матеріалу та редакційного графіка.

У процесі рецензування оцінюється не лише відповідність формальним вимогам, а передусім наукова якість роботи: актуальність теми, рівень новизни, обґрунтованість методології, логічна послідовність викладу, аргументованість висновків і коректність використання джерел. У разі необхідності редакція може залучити додаткового експерта для отримання незалежної оцінки, зокрема у випадку отримання суперечливих рецензій.

За результатами рецензування автору надсилаються зауваження та рекомендації в анонімізованому вигляді. У разі потреби рукопис повертається на доопрацювання. Автор повинен врахувати зауваження або надати вмотивовані пояснення щодо їх неврахування. За значних змін стаття може бути повторно направлена на рецензування.

Прийняття рішення. Остаточне рішення щодо публікації рукопису ухвалюється редакційною колегією на підставі висновків рецензентів. У процесі прийняття рішення враховується не лише формальна відповідність вимогам, а й загальний науковий внесок роботи.

Редакція може ухвалити одне з таких рішень щодо поданого рукопису:

• прийняття до публікації – у разі, якщо рукопис відповідає науковим і редакційним стандартам журналу та не потребує суттєвих змін;
• прийняття після доопрацювання – за умови внесення автором незначних правок відповідно до зауважень рецензентів;
• повернення на доопрацювання з повторним рецензуванням – якщо стаття потребує суттєвого перегляду, уточнення методології, аргументації або структури, після чого подається на повторну експертну оцінку;
• відхилення рукопису – у випадках, коли матеріал не відповідає науковому рівню видання, його тематичному профілю або містить порушення академічної доброчесності чи інші суттєві недоліки, які не можуть бути усунені.

Етичні засади рецензування

Рецензенти відіграють важливу роль у забезпеченні якості наукових публікацій, тому від них очікується дотримання високих стандартів професійної етики. Рецензування має здійснюватися об’єктивно, аргументовано та коректно.

Рецензенти зобов’язані зберігати конфіденційність отриманих матеріалів, не використовувати їх у власних наукових цілях та повідомляти редакцію про будь-які ознаки можливих порушень академічної доброчесності. У разі наявності конфлікту інтересів рецензент повинен відмовитися від участі в оцінюванні рукопису.

Прозорість і контроль процедури

Редакція приділяє особливу увагу прозорості редакційних процедур. Усі етапи рецензування документуються, а рецензії зберігаються в редакційному архіві.

У випадках, коли авторами є члени редакційної колегії або особи, пов’язані з редакційним процесом, застосовується спеціальна процедура, що виключає їхній вплив на прийняття рішення.

Комунікація з авторами

Редакція забезпечує регулярний зворотний зв’язок з авторами та інформує їх про результати кожного етапу розгляду рукопису. Усі зауваження рецензентів передаються авторам для доопрацювання, що сприяє підвищенню якості наукових публікацій.