Дослідно-практичний метод в академічному малюнку художньо-графічної підготовки архітекторів

Анотація

У статті розглядається  архітектура як середовище життєдіяльності людини, що має інформаційний вплив на її почуття. Вивчаючи логіку закономірностей побудови архітектурного організму, студент повинен побачити не тільки поєднання різних конструкцій, форм та деталей, а ще й цілісний образ архітектурної композиції. Важливим є набуття вмінь проєктувати не просто геометричні форми та пропорції, а й враховувати розташування будівлі у просторі, загальні маси архітектурних форм, фактуру матеріалу, колір та світлотінь, зв’язок із довкіллям, що в поєднанні зі знаннями принципів та методики ведення конструктивно-структурного рисунка, навичками роботи різними графічними матеріалами створює добре підґрунтя для формування професійних якостей майбутнього фахівця.

Актуальність дослідження зумовлена ​​необхідністю пошуку шляхів підвищення якості викладання, спрямованого на художньо-графічну підготовку архітекторів, а також засобів та методів відображення архітектурного середовища в рисунку архітектора. У статті здійснено аналіз та представлено частину розробленого та апробованого програмного завдання з дисципліни рисунок, спрямованого на художньо-графічну підготовку архітекторів.

Головні завданням статті: аналіз поняття та значення архітектурного рисунка в архітектурній освіті; розгляд архітектурного середовища як моделі (натурного об’єкта), що впливає на формування художньо-графічної підготовки архітекторів; розгляд частини апробованого програмного завдання з дисципліни «Рисунок» – «Зображення екстер’єру пам’ятки архітектури у місті Одесі (Одеський художній музей)». Для вирішення поставлених завдань було використано низку дослідницьких методів.

Метод аналізу дав можливість виявити найактуальніші проблеми вивчення дисципліни «Рисунок» в архітектурній освіті. Дослідницько-практичний метод дозволив розробити та вдосконалити програму з дисципліни «Рисунок» для 2 курсу. Навчальний (академічний) рисунок з натури, заснований на її тривалому спостереженні та детальному вивченні, є головною традиційною формою підготовки майбутніх архітекторів. Рисунок дає основні важливі теоретичні знання та практичні навички, включає вивчення основ перспективи, деяких законів фізики (закони поширення світла, оптика), поняття про світлотіньові відношення (тон), основи пластичної анатомії людини. Підсумки практичної роботи останніх років переконують нас у тому, що чергування традиційних, класичних завдань з пошуком нових форм, методів, способів зображення, роблять освітній процес більш ефективним та динамічним. Послідовно вибудоване навчання студентів роботі з натурою – запорука успішних результатів.