Мистецтво і виховання. Роль чеснот і катарсису у вихованні людини
DOI:
https://doi.org/10.32405/2308-8885-2020-1-2-9Ключові слова:
виховання, освіта, класична філософія, чесноти, катарсис, мистецтвоАнотація
Виховання та освіта людини представляють інтерес для різних дисциплін (соціальних, гуманітарних, експериментальних, природничих та богословських наук). Процес виховання людини важкий, не убезпечений від багатьох помилок, у тому числі й від неефективності. Помилки виховання постають із помилок самої людини, її індивідуального, сімейного та соціального життя. Правильне та моральне виховання може бути забезпечене також через мистецтво.
Чесноти роблять людину доброю, а також добрими і людські дії. Сила чеснот, проявлена в потрібний момент, а також задоволення і радість, які вони дарують людині через дії, породжені чеснотою, створюють можливість для існування хорошої людини, створення добродійної громади та позитивних політичних дій. Саме тому виховання – це процес, який допомагає людині стати доброчесною, а прямим наслідком чеснот є добра, красива і духовна людина, яка живе красиво і достойно.
Моральна досконалість людини, реалізована за допомогою чеснот, отримує значну підтримку в галузі культури. Ця підтримка – мистецтво, представлене театром, живописом, скульптурою, танцями, поезією, літературою та іншими сферами художньої діяльності. Вони, по суті, є матеріалізацією людської любові та людських знань. Їхній вплив на людину не тільки величезний, а й багатозначний.
На основі класичної філософії, слідуючи арістотелівській традиції, катарсис виникає як внутрішня людська трансформація, фактично охоплює все моральне та духовне життя людини. Катарсис слід розглядати з точки зору духовної метаморфози людини. Ця трансформація включає людський інтелект (поле людського пізнання), людську волю (поле любові та прийняття людських рішень), а також всю багату сферу емоційних переживань людини.
Посилання
Aquinas, Thomas St. Summa Theologica, I-II, q. 49-70.
Aquinas, St. Thomas. Summa Theologica, II-II.
Aquinas, St. Thomas (1963). Summa theologiae. Cura et studio P. Caramello, vol. 1. Torino 1963 I–II q. 91 a. 6.
Arystoteles. (1449). Poetyka, b 20-30.
Dobrzanowski, E. S. (2003). Cnoty społeczne. In Jean Paul II, A. Zwoliński (Ed.). Encyklopedia nauczania społecznego (pp. 68-76).
Gajda, J. (1989). Sofiści.
Chłodna-Błach, I. (2016). Od paidei do kultury wysokiej. Filozoficzno-antropologiczne podstawy sporu o kulturę. Lublin.
Gmurowski, A. (1934). Doskonałość chrześcijańska w myśl zasad św. Tomasza z Akwinu. Gniezno.
Górski, K. (1936). Wychowanie personalistyczne. Poznań (pp. 9-23).
Jaeger, W. (2001). Formowanie się człowieka greckiego. Warszawa (pp. 767-904).
Kalinowski, W. (1923). Etyka. Podręcznik szkolny dla klas wyższych. Poznań, Warszawa, Wilno, Lublin.
Kiereś, B. (2015). U podstaw pedagogiki personalistycznej. Filozoficzny kontekst sporu o wychowanie. Lublin.
Kiereś, H. (2006). Człowiek i sztuka. Antropologiczne wątki problemu sztuki. Lublin.
Kiereś, H. (1993). Czy szuka jest autonomiczna?
Kiereś, H. (2001). U podstaw życia społecznego. Personalizm czy socjalizm?
Krąpiec, M. A. (2003). Dziecko osobą dojrzewającą. In J. Wilk (Ed.), Stulecie dziecka – blaski i cieni: Vol. 1 (pp. 19-24).
Krąpiec M. A. (2005). Mieć świadomość celu wychowania. Zeszyty Edukacyjne, 3, 9-19.
Krąpiec, M. A. (1994). Prawa człowieka i ich zagrożenia. Człowiek w Kulturze, 3, 5-109.
Krąpiec, M. A. (2005). Rodzina – szkoła – społeczność dla dobra osoby. Służyć Prawdzie, 11, 16–19.
Krąpiec, M. A. (1991). U podstaw rozumienia kultury.
Krąpiec, M. A. (2005). Rodzina – szkoła – społeczność dla dobra osoby. Służyć Prawdzie, 11, 16–19.
Krom, M. P. (2014). Civic Virtue. Aquinas on Piety, Observance, and Religion. Proceedings of the American Catholic Philosophical Association, Vol. 88, (pp. 145-153).
Kowalczyk, S. (2004). Maryniarczyk, A. Powszechna encyklopedia filozofii: Vol. 5 (pp. 716-719). Lublin.
Maryniarczyk, A. (2007). Źródła dehumanizacji współczesnej kultury i polityki. In P. Jaroszyński (Ed.), Polityka a religia. Przyszłość cywilizacji Zachodu (pp. 15-32). Lublin.
Oliveira, T. (2013). Thomas Aquinas and social virtues of piety and respect: an outlook, of the history of education. Retrieved from http://periodicos.uem.br/ojs/index.php/ActaSciEduc/article/view/18906/pdf
Prymat osoby nad rzeczą. Z okazji 30 rocznicy powstania Wydziału Filozofii Chrześcijańskiej KUL 7 III 1976, Retrived from http://www.nonpossumus.pl/nauczanie/ homilie.php,11.VIII 2017).
Skrzydlewski, P. (2018). Ontyczne i społeczne podstawy pedagogii rodzinnej. Studium z filozofii wychowania i edukacji, Gdańsk.
Szacki, J. (1980). Spotkania z utopią.
Usowicz, A. (1946). Tomistyczna sublimacja uczuć w świetle nowożytnej psychologii. Cracow.
Usowicz, (1939). Układ cnót i wad w związku z życiem uczuciowo-popędowym u Arystotelesa i św. Tomasza z Akwinu. Cracow.
Woroniecki, J. (1939). Czynnik umysłowy w cnotach i wadach. Szkoła Chrystusowa, 8, 65-78.
Woroniecki, J. (1986). Katolicka etyka wychowawcza: Vol. 1.
Wright, J. J. (1967). Patriotism. In New Catholic Encyclopaedia: Vol. 10. New York: McGraw-Hill Book Company. ( 1102).
